Велику культурну спадщину залишили митці, науковці, літератори, які народилися або пов’язали свою творчу діяльність з Калущиною. Це Іван Франко, Григорій Смольський, Іван Рубчак та десятки інших.
- Музей Степана Бандери (с. Старий Угринів)
Історико-меморіальний музей Степана Бандери розміщений в його рідному селі Старий Угринів. Експозиція музею розкриває історію національно-визвольної боротьби українського народу, знайомить відвідувачів з життям і громадсько-політичною діяльністю провідника ОУН. Особливістю музейного комплексу є розташована на території музею хата-плебанія. В хаті відновлено інтер’єр кімнат, в яких проживала сім’я Бандер, дім наповнений оригінальними предметами, що були їхньою власністю, та автентичними речами.
- Церква В`їзду Господа Ісуса Христа в Єрусалим (с. Старий Угринів)
Цей дерев’яний греко-католицький храм був закладений у 1820 році. У церкві – кілька входів, головний з них виконаний у вигляді арки, по обидва боки від нього розміщені ікони Народження і Вознесіння Ісуса Христа. Віконні отвори також нагадують арки різних розмірів. Поруч з храмом є невисока дзвіниця.
Барельєф з пам’ятною дошкою на стіні храму повідомляє, що колись тут правив службу священик Андрій Бандера, батько провідника ОУН. Неподалік від церкви розташоване кладовище, на якому поховані члени родини Степана Бандери.
- Музей-оселя родини Івана-Франка (м. Калуш)
Музей було відкрито в селі Підгірки, яке сьогодні є частиною міста Калуш, у 1992 році. Саме приміщення збудоване ще 1935 року племінником Івана Франка — Омеляном Франком, а на місцевому цвинтарі в Підгірках похований рідний брат Каменяра — Онуфрій.
У музеї-оселі чотири кімнати. Перша кімната розповідає про життєвий і творчий шлях Івана Франка. Окрім фотографій з різних періодів життя поета, важливе місце в ній займає родинне дерево Франкового роду та полотна Тараса Франка, сина Каменяра.
У другій кімнаті розміщені матеріали про родину Онуфрія Франка. Третя кімната названа «Франкова світлиця». Тут виставлено предмети побуту родини Онуфрія Франка, які вражають красою і оригінальністю.
Четверта кімната «Іван Франко і Смольський» вміщає картини Григорія Смольського, відомого українського художника і громадського діяча, краєзнавця, який народився в Підгірцях. Цей митець залишив спомин про Івана Франка у книзі спогадів «У дружбі з народом», а такожнаписав картину «Арешт І. Франка у 1880 році».
Зараз у музеї проводиться пошукова та дослідницька робота: семінари вчителів, Франкові читання, дитячі ранки, виставки декоративного мистецтва.
- Парафіяльний костел святого Валентина (м. Калуш)
Парафіяльний костел святого Валентина в центрі міста є візитівкою Калуша. Це римо-католицький храм, що розташований у першій мурованій будівлі міста, яка збереглася до наших днів.
Костел тут – з 1464 року. З того часу він пережив багато руйнувань: дві світові війни, радянський період, коли з нього спершу зробили військовий склад, а потім – шкільний спортзал. І лише у серпні 2008 року відбулося урочисте посвячення відновленого костелу святого Валентина.
Це найвище місце в райцентрі, з якого відкривається красива панорама міста.
- Палац культури «Мінерал» (м. Калуш)
Однією з найкрасивіших будівель Калуша є Палац культури «Мінерал», відкритий ще в 1953 році на День шахтаря. На той час його було названо «Клуб Калійного комбінату», а в 1979 році перейменовано на ПК «Мінерал». На сьогодні це один з творчих центрів культурного життя Калуша. Щорічно у ньому проводиться понад 100 заходів.
- Пам’ятний знак школярам, розстріляним німцями (м. Калуш)
73 роки тому на центральній площі Калуша сталась трагедія, про яку місто пам’ятає і досі. 4 листопада 1943 року гітлерівці розстріляли 12 школярів Калуської торгової школи на очах у всіх. Загиблим, яких звинуватили в причетності до ОУН, було від 14 до 19 років. Не знайдено жодного документа про це, лише свідчення очевидців тих подій, яких уже залишилось одиниці.
Розповідають, що засуджених до страти привезли вантажівкою зі Станіслава, побитих і скатованих, тільки в нижній білизні. Гестапівці брутально скинули їх з автівки й поставили до розстрілу під муром. Вимучені діти були спокійні, вони вже не мали сил протестувати. Прозвучала команда «Вогонь!», і дванадцять тіл впало на землю. Особливо вражає в розповідях те, що батьки розстріляних юнаків набирали у різний посуд кров, яка залишилася на місці страти, щоб потім поховати на цвинтарі, оскільки тіла закатованих були за руки-ноги завантажені на машину і вивезені в невідомому напрямку.
Куди вони зникли і де поховані, дотепер ніхто не знає. Про розстріл сьогодні нагадує тільки меморіальний знак на площі Героїв.
- Річка Лімниця
Найчистіша річка Європи Лімниця протікає одним із наймальовничіших куточків нашого краю в межах Рожнятівського, Калуського і Галицького районів. Назва ріки, ймовірно, походить від румунського слова «lemn», що означає дерево. Водночас є твердження, що істинна назва ріки звучить як «Ломниця» і походить від слова «ламати».
Лімниця бере свій початок на висоті 1150 м над рівнем моря з джерел у Горганах на північних схилах гори Буштул – у найбільш дикому і важкодоступному куточку Українських Карпат. Саме тому вода у ній унікальна.
Береги річки зарослі 80-літніми сосновими та дубовими лісами. У нижній Лімниці розташований Галицький національний парк, який зберігає унікальні букові дерева. На території парку є карстові скелі та печери.
Якщо про Дністер говорять, що він наче поважний старий дід, який помалу котить свої води до Чорного моря, то про Лімницю кажуть, що вона ніби молоденька норовиста дівчина, з невеличкими перекатами, поріжками та поворотами. Сплав по такій ріці потребує більшої уваги та зосередженості.
- Свято-Михайлівський чоловічий монастир (с. Підмихайля)
За переказами, туди, де й сьогодні росте ліс, на гору, яку й понині називають Чорною або Лисою, в середині XIV ст. прибули ченці-втікачі від орди з чудотворною іконою Архистратига Михаїла, вподобавши це спокійне і затишне місце, та викопали тут підземну церкву.
У 1421 році з-під гори потекла вода і утворилося джерельце, яке згодом стали називати чудодійним, бо вода в ньому була цілющою. У 1422 році поблизу джерела на монастирському подвір’ї було зведено будинок на 120 осіб, в якому жили ченці та приїжджі, що прибували на прощу. Монастир, який почали називати Михайлівським, став відомим, оскільки шкіл ще тоді не було, а монахи займалися релігійно-просвітницькою діяльністю.
На початку XV ст. монастир чудом уцілів після набігів татар і турків, але у 1582 році пожежа зруйнувала його. Наступні 400 літ пам’ять про монастир зберігало хіба що місцеве населення. Громада Підмихайля мріяла відродити джерело, яке колись мало славу цілющого. Зрештою, в 2007 році селяни викопали там криничку та розпочали відродження монастиря. Сьогодні Свято-Михайлівський монастир знову діє, громада села відбудовує його своїм коштом і своїми силами.
- Цілюще джерело святого Іоана (с. Підмихайля)
Територія Михайлівського чоловічого монастиря – одне з благодатних місць Івано-Франківщини. Тут знову б’є цілюще джерело святого Іоана, до якого приїжджають за зціленням люди.
Досі живе переказ про те, як один пан із панею, ідучи на прощу до монастиря, завернули до каплички разом із незрячою 8-річною донькою. Там над дівчинкою помолилися схимники, і вона, обмивши очі водою, прозріла. І сьогодні чудеса зцілення джерельною водою святого Іоана — не рідкість.
- Реформаторський костел (с. Цвітова)
У селі Цвітова Калуського району збереглася надзвичайна пам’ятка – Реформаторський костел, зведений 1938 року, але зараз він, на жаль, не діє. У Цвітовій є також Церква святого Миколая, збудована у 1864 році. Перша письмова згадка про це село належить до 1578 року, колись тут був замок шляхтича Блажовського.
Підготувала Ольга Ничай